У стінах Szkoła Główna Handlowa w Warszawie відбулася урочиста зустріч, присвячена Дню науки в Україні. Захід пройшов у дружній академічній атмосфері, що поєднала науковців, студентів, представників українських студій та української наукової діаспори в Польщі. Символічно, що розмова про українську науку відбулася саме в міжнародному університетському середовищі, де знання стають предметом дослідження та інструментом співпраці, солідарності та підтримки України.
Наукова дипломатія у часи кризи набуває особливого значення, оскільки академічні інституції, дослідники та освітні мережі стають каналами підтримки, репрезентації та міжнародної взаємодії. В умовах війни вона допомагає зберігати присутність української науки у світовому просторі, посилює голос українських дослідників, відкриває можливості для партнерств і формує довіру до України як до активного суб’єкта знання.
Одним із центральних елементів зустрічі стало представлення практичного кейсу “Ukrainian Ethnic Capital: Identity, Trust, and Cooperation” від авторки д.е.н, проф Гурочкіної Вікторії. Кейс був розроблений як міжнародний освітній продукт для Глобальної коаліції українських студій і апробований як навчально-аналітичний матеріал для роботи зі студентами та академічною аудиторією. Мета кейсу полягає у репрезентації українського етнічного капіталу як соціального ресурсу, який проявляється через мову, культурну пам’ять, довіру, горизонтальні зв’язки, волонтерство, спільнодію та активність діаспори.
Освітній кейс про український етнічний капітал є практикою наукової дипломатії – він перетворює досвід війни, міграції, солідарності та суспільної стійкості на академічний матеріал, придатний для викладання, дискусії та міжнародного поширення. Через навчальний формат український досвід входить у глобальний освітній обіг і стає основою для ширшого діалогу про стійкість, ідентичність та співпрацю в кризові часи.
Особлива цінність кейсу полягає в тому, що він перекладає український досвід війни, міграції, самоорганізації та солідарності мовою, зрозумілою для міжнародної академічної спільноти. Український досвід останніх років часто описується через поняття стійкості, спротиву та мобілізації. Проте кейс дозволяє побачити механізм цієї стійкості детальніше. Як ідентичність підтримується культурною пам’яттю, як пам’ять і спільна належність формують довіру, як довіра переходить у горизонтальні мережі, а ці мережі – у конкретні дії допомоги, захисту, адвокації та співпраці.
Важливо, що матеріал має крім дидактичного значення, ще дослідницьке. Він містить питання для дискусії, матрицю оцінювання складових етнічного капіталу, блок міжпоколінного аналізу та завдання для групової роботи. Кесй дозволяє студентам ознайомитися з українським досвідом та самостійно проаналізувати, які компоненти етнічного капіталу зберігаються, які трансформуються, а які стають вразливими в умовах кризи, війни або міграції.
Як міжнародний освітній продукт та практика наукової дипломатії кейс підвищує видимість українських соціальних і гуманітарних наук у глобальних освітніх мережах, підтримує розвиток українських студій за кордоном і створює простір для академічного діалогу про Україну як об’єкту політичної підтримки та джерело важливого знання про суспільну стійкість, довіру та солідарність.
Другою частиною зустрічі було представлення результатів дослідження “Science Diplomacy: From Liberal Idealism to Strategic Realism”, підготовленого авторами Tomaszem Szapiro, Viktoriia Yanovska та Viktoriia Hurochkina. У дослідженні наукова дипломатія розглядалася як інструмент міжнародної академічної співпраці та механізм збереження наукової суб’єктності держави в умовах війни та полікризи. Автори показали, що повномасштабна війна змінила функції науки від дослідницької інфраструктури, академічної мобільності, міжнародних партнерств до механізмів захисту, кризового управління та відновлення. У цьому контексті наукова дипломатія переходить від моделі відкритої кооперації до більш стратегічної логіки, де важливими стають безпека досліджень, інституційна сталість, селективна міжнародна співпраця, залучення наукової діаспори та захист інтелектуального потенціалу України.
Другою частиною зустрічі стало представлення результатів дослідження “Science Diplomacy: From Liberal Idealism to Strategic Realism”, підготовленого Tomaszem Szapiro, Viktoriia Yanovska та Viktoriia Hurochkina. У дослідженні наукову дипломатію розглянуто як інструмент міжнародної академічної співпраці та механізм збереження наукової суб’єктності країни в умовах війни та полікризи. Автори обґрунтовують, що повномасштабна війна суттєво трансформувала функції науки та обумовила зсув від науки без кордонів як сфери виробництва знань, академічної мобільності та міжнародного партнерства до елемента системи безпеки, кризового управління та післявоєнного відновлення. Наукова дипломатія еволюціонує від ідеальної моделі відкритої науки до раціональної стратегічно орієнтованої взаємодії, у межах якої ключового значення набувають безпека досліджень, інституційна стійкість, селективність міжнародної співпраці, залучення наукової діаспори та захист інтелектуального потенціалу країни.
Особливо важливим елементом доповіді стало представлення Інституту міжнародних наукових амбасадорів як нового інституційного інструменту наукової дипломатії. Статус міжнародного наукового амбасадора є унікальним в світі і надає можливостей сприяти підвищенню міжнародної видимості української науки, популяризації досягнень українських учених, розвитку професійних мереж, ініціюванні партнерств і репрезентації української науки на міжнародних академічних платформах. Такий підхід демонструє, що українська наукова діаспора виконує не допоміжну, а структурну роль. Наукова діаспора стає посередником між українською наукою та глобальними інституційними мережами, формуючи простір довіри, співпраці та міжнародного визнання.
Зустріч у SGH засвідчила, що День науки в Україні є нагодою для міжнародної розмови про майбутнє української науки. Саме такі освітні продукти, як “Ukrainian Ethnic Capital: Identity, Trust, and Cooperation” та дослідження “Science Diplomacy: From Liberal Idealism to Strategic Realism” допомагають інтегрувати український досвід у світовий академічний простір і перетворюють науку на форму відповідальної присутності України у світі.
У межах даного дослідження “Ukrainian Ethnic Capital: Identity, Trust, and Cooperation” здійснюється емпіричне вимірювання рівня трансмісії українського етнічного капіталу серед трьох поколінь мігрантів:
G1 – перше покоління мігрантів, https://docs.google.com/forms/d/1H1bstqoOUwPr5M1Ho7ft4pPTTsFu8DuYpXIlXYQxKOk/edit
G2 – друге покоління (народжені або соціалізовані за межами України діти мігрантів) https://docs.google.com/forms/d/1-g5vNgA-up6yGa2QSAjiX6izSnRg1oMeQ_bGoISFdks/edit та
G3 – третє покоління (онуки мігрантів або представники подальших поколінь української діаспори) https://docs.google.com/forms/d/1y_mEiQ4gPEJiM0PLbjL09q70MH102x3osReNIl4ZASQ/edit
Запрошуємо представників усіх трьох поколінь долучитися до дослідження шляхом заповнення відповідної анкетної форми. Отримані дані дозволять здійснити порівняльний міжпоколінний аналіз збереження та трансформації культурної пам’яті, ідентичності, довіри та практик колективної дії в українських громадах за кордоном.
Участь у дослідженні є анонімним та спрямована на наукове узагальнення процесів відтворення етнічного капіталу в умовах міграції та глобальної мобільності.