Повномасштабна військова агресія російської федерації проти України стала екзистенційним викликом як для держави, так і для кожного науковця, який втратив можливість для змістовної академічної діяльності. Як уродженка Херсона — міста з глибокими історичними традиціями морської освіти - я була змушена залишити свій дім, академічне середовище та професійну спільноту, в якій формувалася як дослідниця. Місце, де я створила родину, здобула вищу освіту й розпочала наукову кар’єру, було окуповане. Втрата можливості жити й працювати в звичному середовищі стала не лише особистою трагедією, а й серйозним професійним викликом.
Попри всі труднощі, мені вдалося не лише зберегти наукову активність, а й успішно реалізувати масштабне наукове дослідження.
Завдяки підтримці програми NF-IAMU Faculty Fellowship Programme (Nippon Foundation – International Association of Maritime Universities, Японія) я отримала фінансування для реалізації міждисциплінарного наукового проєкту, присвяченого розвитку іншомовної комунікативної компетентності морських фахівців у системі навчання впродовж життя. Це дозволило зібрати необхідні емпіричні дані, провести порівняльний аналіз міжнародних освітніх підходів, організувати низку наукових доповідей і успішно захистити докторську дисертацію з педагогічних наук. Фінансова та інституційна підтримка відкрила нові горизонти для досліджень, які за звичайних умов залишалися б недосяжними. Результати цієї роботи підтвердили актуальність оновлення методологічних підходів до мовної підготовки морських фахівців, особливо в умовах глобальних викликів і вимушеної інтеграції у міжнародний академічний простір.
Важливий внесок у моє подальше наукове зростання забезпечила співпраця з доктором Helmut Podhaisky (Martin Luther University of Halle-Wittenberg , Німеччина). Завдяки його ініціативі та підтримці вдалося об’єднати українських і німецьких науковців та започаткувати щорічний форум Ukrainischer Akademischer Tag. Цей захід, що вже вдруге проходить в університеті в Галле, став ефективною платформою для міждисциплінарної співпраці, академічної підтримки та просування української науки.
Академічна мобільність, попри всі випробування, дозволила українським науковцям зберегти науковий потенціал, адаптуватися до нових освітніх систем і представляти Україну в глобальному академічному просторі. Мої подальші наукові плани спрямовані на посилення інтеграції української академічної спільноти в європейські проєкти, зокрема в галузі інтернаціоналізації вищої освіти та сталого розвитку морської професійної підготовки. Я переконана, що майбутнє української науки великою мірою залежить від відкритості, мережевої співпраці та підтримки міжнародних партнерів.
Щиро дякую всім інституціям, колегам і науковцям, які не залишають Україну наодинці з її викликами. Саме ця солідарність дає нам сили вистояти, творити й рухатися вперед.