13 лютого 2026 року в Ужгородському національному університеті відбулася Зимова школа з підвищення кваліфікації «Інтернаціоналізація вищої освіти».
Після кількох вступних промов роботу школи відкрила годинна доповідь співзасновника ініціативи «Українська наукова діаспора» Ігоря Лимана «Наукова дипломатія в контексті інтернаціоналізації».
Співзасновниця ініціатива «Українська наукова діаспора» Поліщук Євгенія виступила з доповіддю «Діаспорні інструменти інтернаціоналізації вищої освіти», присвячений ролі української наукової діаспори у розвитку академічної співпраці та відбудові України.
Під час тренінгу учасники обговорили сучасне бачення наукової діаспори — не як спільноти «тих, хто виїхали», а як мережі партнерств, відкритих можливостей і довіри між українськими університетами та міжнародними академічними середовищами. Було підкреслено, що представники діаспори виступають своєрідними науковими дипломатами й амбасадорами України у світі, сприяючи інтеграції української науки у глобальний простір.
Окрему увагу приділили структурі мережі «Української наукової діаспори», яка функціонує на індивідуальному рівні та через співпрацю з діаспорними науковими організаціями. Наразі до спільноти входять представники багатьох країн, зокрема Німеччини, Польщі, США, Великої Британії, Швейцарії та інших держав.
Учасникам презентували результати менторської програми ініціативи. Завдяки співпраці менторів і менті у 2025 році були опубліковані статті у журналах, індексованих у Scopus, отримані міжнародні гранти та стипендії, започатковані міжуніверситетські партнерства, а також реалізовані спільні освітні й дослідницькі проєкти. Наступний цикл програми планується з фокусом на економічні науки та формуванням нових менторських пар.
В межах події також представлено хаб діаспорних інструментів, який включає пошук партнерів для проєктів, розсилку грантових можливостей, аналітичне забезпечення та формування пулу експертів для відбудови України. За результатами дослідження, більшість представників діаспори висловлюють готовність долучатися до проєктів відновлення країни, однак потребують ефективних механізмів взаємодії з українськими інституціями.
Практична частина заходу була присвячена обговоренню потреб українських науковців, бар’єрів співпраці та можливих форматів партнерства між університетами та діаспорою. Учасники отримали домашнє завдання — провести мапінг діаспорної екосистеми своїх університетів і сформувати базу контактів українських науковців за кордоном.
Захід став ще одним кроком до розвитку системної співпраці між українськими академічними установами та глобальною науковою спільнотою, демонструючи потенціал діаспори як стратегічного партнера для інтернаціоналізації освіти та науки України.