24 лютого 2026 року відбулась онлайн-зустріч «Пам’ять і дія: єдність та наука під час війни» яку ініціювала та провела Фундація «Українська наукова діаспора в Польщі» - без гучних слів і без суперечок. У такі дні важливо не переконувати одне одного, а бути поруч. Тихо та гідно. Відчути спільність. Підтримати. Пам'ятати.
На початку була хвилина мовчання. Для всіх, кого забрала війна: військових і цивільних, дорослих і дітей, медиків, рятувальників, волонтерів, учителів, науковців - усіх, чиї життя обірвалися, хоча вони мали ще стільки сказати та зробити. У цій хвилині було те, що не потребує пояснень.
"Ця хвилина - для всіх, кого забрала війна. Для військових і цивільних. Для тих, хто загинув на фронті і в домі. Для дітей, які не встигли вирости. Для батьків, які не дочекалися. Для тих, кого ми знали, і тих, чиїх імен ми ніколи не дізнаємося. Для медиків, рятувальників, волонтерів. Для вчителів, студентів, науковців - тих, чиє життя обірвалося, хоча вони мали ще стільки сказати та зробити для України."
і .................... Для дітей, яких вивезли без згоди.
Пам’ять - це не ритуал, а моральний обов’язок, спосіб не втратити людяність там, де світ намагаються звести до страху і цифр.
У розмові прозвучали дати, які вже стали історичними рубежами.
20 лютого 2014 року - початок окупації та подальшої анексії Криму, момент, після якого Україна увійшла в нову епоху випробувань.
24 лютого 2022 року - день, коли агресія перейшла у повномасштабну, активну фазу. Війна не виникла раптово - вона має довгу тінь, понад 300-річний історичний вимір імперської політики, яка в різні часи і різними методами намагалася позбавити Україну права на голос, мову, пам'ять і майбутнє. Усвідомлення цієї тривалості не забирає сил - воно пояснює, чому такою важливою є стійкість. Тому ідеться не про «кризу», а про захист власної суб’єктності у довгій історії спротиву.
У такому контексті наука та освіта перестають бути «мирною розкішшю». Вони стають інфраструктурою стійкості. Війна руйнує, а знання - будують.
Знання як здатність не потонути в хаосі, відрізняти факт від маніпуляції, шукати рішення там, де панує безвихідь.
Освіта як сигнал дитині та студентові - твоє майбутнє не скасовано.
Наука як доказ того, що суспільство не згортається до простого виживання, а зберігає розвиток як форму опору. Вона допомагає рятувати життя, відновлювати інфраструктуру, документувати правду, знаходити інструменти для управління ризиками та ухвалення рішень. Вона тримає стандарти доказовості, коли правду атакують так само вперто, як і кордони.
Окремою лінією прозвучала тема, яку часто недооцінюють, доки не стає пізно - збереження етнічного капіталу.
Етнічний капітал як інструмент мислення та навчання, наша мова, культура як спосіб передати досвід і сенси, соціальна довіра та взаємодопомога як невидима, але реальна інфраструктура суспільства, мережі діаспори та академічних спільнот, які підтримують студентів і науковців, зберігають компетенції, створюють містки співпраці.
Головою правління Фундації були названі конкретні кроки "Дозвольте запропонувати кілька практичних напрямів, у яких пам’ять може природно переходити в дію - без пафосу, але з відчутним результатом. Передусім це підтримка студентів і молодих дослідників від менторства, спільних семінарів, рецензування, стажування, рекомендаційних листів, а також мікрогранти на дані чи публікацію. Далі - невеликі, але регулярні дослідницькі партнерства, від спільної статті, обміну методиками, реплікацією результатів, відкритих даних до спільних грантових заявок. Важливим є і збереження знання. Архівування матеріалів, розвиток цифрових репозитаріїв, переклад ключових текстів, створення відкритих курсів."
Все те, що війна намагається обірвати, щоб потім легше було нав’язати забуття. Захист етнічного капіталу діє як захист майбутнього - без мови та знань не буде відбудови, буде лише ремонт руїн. Пам’ять не може залишатися тільки болем. Вона має шанс стати дією - без пафосу, але з реальним змістом.
Дякуємо Збройним силам України. Дякуємо Силам територіальної оборони. Дякуємо всім, хто боронить Україну на фронті та у тилу - медикам, рятувальникам, волонтерам, учителям, науковцям, кожному та кожній, хто тримає країну. Світла пам’ять усім загиблим. Хай пам'ять не кам'яніє, а перетворюється на надію і дію.